Як випускники Академії загартовують характер у районі проведення Операції об'єднаних сил
До Дня захисників та захисниць України ми вирішили познайомити вас із лейтенантами, які нещодавно закінчили Національну академію Національної гвардії України, а зараз несуть свою службу в районі проведення Операції об’єднаних сил. Які навички здобуті на навчанні знадобилися на практиці? На яких посадах несуть службу гвардійці? Чи втілилися їх сподівання у реальність? Як вони долають складнощі? На ці та інші запитання відповіли офіцери нового покоління.
1
Лейтенант Іван Кашмар та робота з особовим складом, яка потребує креативного підходу
Військовослужбовцем Іван став ще у 2015 році у рідному місті Чернівці. Починав свій шлях з посади стрільця у 50-му полку Національної гвардії України. Але через пів року вирішив вступати до Академії Національної гвардії України.
«Я з багатодітної родини, в якій п’ятеро дітей. Напевно, історія починається з того моменту, коли у 2007 році старший брат Сергій був призваний на строкову військову службу, а згодом перейшов на військову службу за контрактом. Це стало першим поштовхом до кар’єри в армії. А через п’ять років, Сергій вирішив стати офіцером і вступив до Академії, - розповів Іван. - У 2014 році, з військової служби за контрактом, до Академії вступив вже мій старший брат Олексій. А згодом, у 2015 році, я теж почав вчитися за спеціальністю філологія. Вивчав англійську та французьку мови. На сьогоднішній день у нашій родині троє офіцерів»
| В Академії Нацгвардії офіцер навчався 5 років і 6 місяців. Отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр, хлопець вирішив продовжити навчання і згодом став магістром за спеціальністю «Забезпечення військ (сил)» (стратегічні комунікації та лінгвістичне забезпечення). «У період закінчення навчання, неабияку цікавість викликала і робота з особовим складом, адже кожна людина – це, в першу чергу, особистість до якої потрібно знайти свій підхід», – зазначив Іван. Закінчивши Академію, Іван Кашмар отримав омріяні офіцерські погони. Під час розподілення до місць подальшого проходження служби, лейтенанта направили у свою рідну військову частину в місті Чернівці, де раніше він проходив службу за контрактом. |
Офіцер має штатну посаду заступника командира роти оперативного призначення стрілецького батальйону по роботі з особовим складом військової частини 1241 Національної гвардії України.
«Зараз батьки спокійно і з розумінням ставляться до обраної мною професії, а також пишаються, що в родині троє офіцерів. Проте, коли планував поєднати життя із військовою справою, мама була категорично проти, мовляв у країні йде війна і двоє синів вже проходять військову службу. Не хотіла, щоб я мав справу з реальною небезпекою. Та зараз мама намагається усіляко мене підтримувати, бо, в першу чергу, я її син, а вже потім військовий », - говорить хлопець.
 |  |  |
| Наразі Іван виконує завдання у районі проведення ООС на посаді заступника командира ротної групи 50-го полку по роботі з особовим складом. «У районі проведення ООС моє основне завдання - це робота з особовим складом, морально-психологічне забезпечення службово-бойової діяльності нашого підрозділу, організація дозвілля військовослужбовців, їх соціальний захист, підтримання належного рівня військової дисципліни. Також досить важливою є боротьба з негативним інформаційним впливом ворога та оперативне доведення обстановки в районі проведення ООС». |
Кожен лейтенант зіштовхується із низкою проблем через те, що має невелику практичну складову досвіду служби. Іван розповідає про власні складнощі так: «Напевно, найважчим було адаптуватися на новій посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом. Коли ти нова людина у підрозділі, а твоя посада передбачає знати морально-ділові якості підлеглих, на це потрібно витратити не мало часу. Якщо керуєш особовим складом, перш за все, необхідно розуміти характер і особливості поведінки підлеглих, для якісного виконання поставлених завдань. Із перших днів потрібно було показувати свій рівень фахової підготовки та вимогливість до особового складу,
завойовувати авторитет у військовому колективі. В цей період певна категорія військовослужбовців випробовує молодого офіцера на «міцність». У деяких моментах, доводилось показувати залізний характер, а у випадках, коли підлеглі до тебе звертаються зі своїми проблемами, бути максимально людяним, показуючи небайдужість до бійців. Робота з особовим складом потребує креативного підходу і не завжди допомагає принцип «командир-підлеглий». Важко було звикнути одночасно бути вимогливим командиром та добрим другом для підлеглих».
Офіцер пояснює, що, в порівнянні з військовою частиною, у районі проведення Операції об’єднаних сил емоції, які він проживає, відрізняються кардинально.
«Я відчуваю більшу відповідальність за підлеглих. Розумію, що в деяких ситуаціях потрібна моя порада та підтримка. Але у вирішенні складних питань, завжди можна покластися на знання, які отримав під час навчання та зробити найліпший вибір на користь людей», - ділиться лейтенант.
2
Лейтенант Діана Крайнова та командирські якості, які допомагають у критичних ситуаціях
До лав Національної академії Національної гвардії України Діана потрапила у 2016 році, одразу після закінчення 11-го класу. Дівчина каже, що до цього моменту вже знала, що буде вивчати військову справу. Але планувала піти в Одеський державний університет внутрішніх справ, поки не дізналась, що в Харкові існує гуманітарний факультет і туди набирають дівчат. Батьки підтримали рішення доньки.
«Мій вітчим був військовим, зараз він полковник у відставці. Весь час, допоки я вчилась у Академії, він наставляв та допомагав порадами. Ділився досвідом та намагався, щоб я не покинула цю справу. І в нього вийшло. Мати також мене підтримувала та постійно висловлювала слова шани, що її донька військова, а зараз ще й носить офіцерські погони. Вона завжди говорить: «Один військовий у родині – це добре, а два ще краще», – поділилася Діана.
Після отримання довгоочікуваного офіцерського звання - лейтенант та диплома про вищу освіту, Діана була розподілена до Першої президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка (м. Вишгород, Київська область) на посаду заступника командира мінометної батареї по роботі з особовим складом 1-го батальйону оперативного призначення.
Курсантка навчалася за спеціальністю «Військовий переклад та стратегічні комунікації». Основною мовою освіти була англійська, і завдяки цьому в 2016 році дівчина пройшла річний курc Україна-НАТО з професійного розвитку.
«Ще з підліткового віку приваблювало вивчати іноземні мови. У Академії мені надали сильну базу, а також можливості спілкуватися із носіями мови», - зазначила дівчина.
«Ще з підліткового віку приваблювало вивчати іноземні мови. У Академії мені надали сильну базу, а також можливості спілкуватися із носіями мови», - зазначила дівчина.
| «Чи було важко? Так, але в мене вже був досвід нести відповідальність не тільки за себе, а й за особовий склад. У Академії обіймала посаду командира відділення. Перші місяці була адаптація та вивчення функціональних обов’язків. Командир роти дуже допоміг швидко влитися у ритм військової служби. Постійно надавав поради та практично показував елементи роботи з військовослужбовцями. Так, невдовзі я вже самостійно надавала морально-психологічну підтримку, організовувала дозвілля гвардійцям та заступала на службу як начальник військового наряду», - розповіла офіцер. У серпні 2020 року, наказом начальника Північного оперативно-територіального об’єднання, лейтенанта Крайнову призначили на посаду офіцера групи інформації та комунікації військової частини 3027. |
«Думаю, що командування побачило в мені журналістські здібності, аби висвітлювати діяльність гвардійців у оперативній бригаді. Мене таке рішення більш ніж влаштовувало та цікавило, і я погодилася на цю посаду. У грудні 2020 року, у зв’язку з сімейними обставинами, перевелась на військову службу до Одеси», - прокоментувала Діана.
 |  |  |
Дівчина несе військову службу на посаді офіцера групи інформації та комунікації 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії України (м. Одеса).
Військова служба після Академії вже на перших етапах показала, що вона може бути не прогнозованою, що потрібно пристосовуватися до реалій, та виконувати свою роботу в будь-яких умовах.
Військова служба після Академії вже на перших етапах показала, що вона може бути не прогнозованою, що потрібно пристосовуватися до реалій, та виконувати свою роботу в будь-яких умовах.
«Пам’ятаю була ситуація 9 травня цього року, коли я вперше заступила на службу як начальник групи фіксації. Так вийшло, що в той день на мирний мітинг прийшли вороже налаштовані активісти. Десь о другій дня вони почали провокувати правоохоронців та викрикувати гасла типу: «Одесса - это новороссия!». Звісно, що така поведінка не припустима для патріота своєї держави, тому спецпризначенці поліції разом із гвардійцями почали оточувати та виводити цю групу людей за територію проведення вшанування та покладання квітів. Я була в самому центрі подій, фіксувала діяння, а біля мене була ще одна дівчинка кореспондент. В один момент група людей почала висловлюватися лайкою та штовхнули нас на землю, решта групи теж почала рухатися у наш бік. Було дуже страшно, але, завдяки швидким та вмілим діям правоохоронців, нас підняли та витягнули звідти, - наголосила лейтенант. - Травмувань не було, але емоційний стан був важкий. Тільки-но виштовхнули провокаторів, як стало все мирно. Ось такий досвід отримуєш під час служби на масових заходах. Звісно, що у теорії до цього підготуватися нелегко, хоча я і навчалася в Академії, але до таких ситуацій не була готова».
Наразі Діана знаходиться у районі проведення операції Об’єднаних сил, таке відрядження у неї вперше.
«Тут я виконую функції прес-офіцера угруповання НГУ, а також надаю всіляку допомогу в налаштуванні автомобільного клубу-друкарні: вечірні покази новин, недільна радіогазета та участь у будь-яких заходах.
«Тут я виконую функції прес-офіцера угруповання НГУ, а також надаю всіляку допомогу в налаштуванні автомобільного клубу-друкарні: вечірні покази новин, недільна радіогазета та участь у будь-яких заходах.
Збираю матеріали зі всіх блокпостів, ротних та батальйонних груп, щоб висвітлювати діяльність підрозділів Національної гвардії України. Я не можу сказати, що знаходжуся у зоні комфорту. Тут для мене все нове як умови, так і люди. Нажаль, у нашій країні йде війна і ми повинні робити усе від себе можливе, для збереження державності, миру і спокою громадян, бо ми військові», - розповіла про свою роботу Діана.
3
Лейтенант Євген Ольховський та його стартова пряма служби з рухом уперед
Курсантом навчався із 2017 по 2021 рік на командно-штабному факультеті за спеціальністю «Службово-бойове застосування підрозділів Національної гвардії України». Закінчив Академію Національної гвардії у цьому році.
Після випуску з Академії був розподілений до 15-го Слов’янського полку, де й отримав посаду командира взводу роти охорони.
Після випуску з Академії був розподілений до 15-го Слов’янського полку, де й отримав посаду командира взводу роти охорони.
Євген, на відміну від попередніх героїв, немає військових у своїй родині, проте завжди хотів спробувати себе у ролі військовослужбовця. У 2016 році він потрапив до Львова, у військову частину 3002 Національної гвардії України, де проходив строкову службу. А через кілька місяців служби, вирішив вступити до Академії і реалізував своє бажання у 2017 році.
«Моя військова частина дислокується у районі проведення ООС, відтак виконання завдань у складі Операції об’єднаних сил - це, власне, моя щоденна служба. Жодних емоційних спадів чи потрясінь немає. Був готовий до служби, адже розумів, що після Академії вже потраплю безпосередньо в підрозділ зі своїми завданнями та функціями», - розповів Євген.
| Євген несе відповідальність за особовий склад. Його робота полягає у тому, щоб слідкувати за емоційним станом військовослужбовців. Водночас, потрібно щоденно підвищувати рівень їх професійних навичок. А це і бойова підготовка, і теоретичні заняття. Підрозділ лейтенанта Ольховського несе службу на взводних опорних пунктах. Велика увага приділяється практичним навичкам військовослужбовців, оскільки є ціла низка стратегічних завдань, які потрібно якісно та вміло виконувати, у першу чергу – охорона опорних пунктів. «Не можу сказати, що було дуже тяжко чи легко. Роки навчання у Академії не минули даремно, я сумлінно та наполегливо вчився, аби бути в всеозброєнні. Від навчання отримував задоволення, власне, як і зараз, коли намагаюся щоденно удосконалюватися та прогресувати», - говорить гвардієць, - Родина підтримує мене та мій вибір. Не буду лукавити, якщо скажу відверто, що вони мною пишаються, а я роблю все можливе, щоб бути прикладом для їх гордості». |
 |  |
Мета лейтенанта Ольховського проста і лаконічна – Євген прагне зростати по службі та має амбіції, які намагатиметься реалізовувати, тому наголошує:
«Я фактично тільки на стартовій прямій служби, відтак хочу йти лише вперед, удосконалювати навички, бути прикладом та причетним до переможної історії українського війська, зокрема історії Національної гвардії України».
«Я фактично тільки на стартовій прямій служби, відтак хочу йти лише вперед, удосконалювати навички, бути прикладом та причетним до переможної історії українського війська, зокрема історії Національної гвардії України».
Пресслужба угруповання Національної гвардії України Об’єднаних сил
